Немного истории...
1. Східно-слов’янські племена такі як «поляни», древляни» і «сіверяни» (займали територію, що приблизно відповідає теперішнім Київській, Черкаській і Чернігівській областям України), утворивши перше міжплемінне об’єднання, почали називатися «русинами» (рідше «русичами»), або «русами».
2. Майже одразу після цього до Русі долучилися інші слов’янські племена, такі як
– «дуліби» та «білі хорвати» (населяли територію теперішніх Львівської, Тернопілської і частково Івано-Франківської областей України),
– «волиняни» і «поліщуки» (населяли території теперішньої Волинської, Рівненської та Житомирської областей України і південні території білоруського Полісся), а також
– «тиверці» (населяли території теперішньої Одеської, частково Хмельницької, Вінницької та Чернівецької областей України, а також територію сучасно окупованого Придністров’я) – і почали називати себе «русинами».
3. Трохи пізніше до Русі приєдналися племена «полочан» і здається «кривичів» (населяли в основному території теперішньої Білорусі) – які стали називатися також «русинами», а пізніще «білорусами».
4. (Сама назва «білоруси» пов’язана з назвами деяких племінних територій, які приєднувалися до Русі під правлінням Києва, а саме: Червона Русь (сучасна Галичина), Чорна Русь (сучасна Волинь) і Біла Русь (сучасна Білорусія).
5. Далі на півночі до Русі приєдналося окреме велике слов’янське плем’я, яке називало себе «Ільменськими словенами» (пізніше фігурувала також назва «Новгородські словени»), які себе завжди називали «словенами», хоч і належали до Русі.
Отож, основна назва (і самоназва) корінних жителів Древньої Русі була – РУСИНИ (рідше – РУСИЧІ та РУСИ). Азійські хронічки називали їх переважно словом «РУСИ», а європейські (хронічки і карти) – латинським словом «РУТЕНИ», або «РУТЕНЦІ» (а країну – Рутенія).
6. Першою (здається у 12-му столітті) зникла назва «Чорна Русь» - після приєднання волинських і поліських територій: одних до Червоної Русі (Галицько-ВАолинське князівство) та Білої Русі (Полоцьке князівство). Перші стали «русинами», другі – «білорусами».
7. Другою (здається у 15-му столітті) зникла назва «Ільменські словени» - просто через… їх тотальне знищення Великим князівством московським у часи Івана 4 (грозного). Їх просто фізично не стало (це – фактично перший геноцид на території колишньої Древньої Русі, вчинений «московітами» чи «москалями».).
8. Самоназва «русини» збереглася в Західній Україні практично до середини минулого століття (до ІІ світової війни), а на Закарпатті (і ще у Східній Словаччині, в районі міста Пряшева) подекуди – дотепер.
9. Назва «русскіє» (українською мовою – «руські») походить, насправді, не від назви держави (Русь), а від «руської віри», тобто православного віровизнання, прийнятого під час - і після – хрещення Русі Володимиром. Зверніть увагу, що «рускіє» (руські) – це прикметник, а ніхто (крім росіян) себе прикметником не називає. Справа в тому, що так себе називали – охрещені православними русинами-русами – угро-фінські північні племена, які Русь колонізовувала та включала до свого складу (меря, водь, чудь, мєщєра, вепса, мордва і т.д). Тобто, іншими словами – вони НЕ були (етнічно) «русинами» чи «русами» по крові, але були «руськими» по вірі.
10. Зверніть увагу, що слово «руській» (руський) – це прикметник, а ніхто себе прикметником НЕ називає – тільки росіяни. Причому найсмішніше те, що самі росіяни всі інші національності називають – як і треба – іменниками (фін, поляк, чєх, словак, швєд, літовєц, латиш, вєнгр, румин, француз, нємєц і т.д), і тільки самих себе – «рускій». Навіть білорусів вони називають «бєларус» (а не «бєларусскій»).
Тільки себе…